Та летить орел понад морем

Та летить орел понад морем,
Та просить в моря пити.
Тяжко, важко бурлакові
На чужині жити.

Да сидить бурлак на чужині,
Та сорочку латає,
Сам до себе розмовляє:
Десь родину має.

— Да ой маю я родиночку
Далеко від себе.
Ой чую я через люди —
Цураються мене.

Да хоча вони цураються,
А я їх не буду:
За год, за два, за чотири
Я в них в гостях буду.

Да іде бурлак дорогою,
А з дороги збився.
Кажуть люди й рідне браття:
— Безщасний вродився.

Да прийшов бурлак до корчмоньки,
Та на стіл похилився.
Кажуть люди й рідне браття:
Ледачий напився.

Да тече вода з Шайгорода,
На долині сухо.
— Ходи сідай коло мене,
Моя щебетухо!

— Да бодай тебе щебетала
Лихая година:
Було личко, як яблучко,
Тепер — біла глина!

Да було личко, як яблучко,
А тепер — біла глина,
Цурається отець-мати,
Вся моя родина!

Примітки

Останні два рядки кожного стовпчика повторюються двічі.