Хто не пив води та дунайської

Хто не пив води та дунайської
Та не їв каші козацької,
Не вчинив слави бурлацької...
Ой на морі на синьому
Сокіл з орлом купається,
Сокіл орла питається:
— Чи не був, орле, на Вкраїні,
Чи не бачив, орле, чумаченьків?
— Всіх чумаків орда зайняла,
А которих старих — вирубала,
А молодих в полон взяла,
А маленьких витоптала. —
А Вкраїна сумувала,
Своїх діток оплакала!
Над річкою над Сагир'ю
Горять огні терновії,
Варять каші ягловії;
Туди орел прилітає,
Чумаченьків одвідає:
Которії порубані,
Которії в полон взяті,
Ой там же їм прихилище,
Сира земля приїмище!..
Плаче гірко родинонька:
— Де синочки наші лежать
Порубані, почорніли,
А кровію обкипіли,
А нікому приглянути!.. —
А ти, мати, дома сидиш,
Та не знаєш, не відаєш,
Що з синочками зробилось!
З Криму вітер прилітає,
Матці сльози утирає:
— Були сини та любезні,
Пішли гроші заробляти,
Слави добувати
Та головки покладати!