Стоїть явір над водою, в воду похилився

Стоїть явір над водою, в воду похилився,
Молоденький козаченько сильно зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький.
Не рад явір хилитися, — вода корінь миє;
Не рад козак журитися, — так серденько ниє.
Уродився козаченько, уродився, вдався,
А у степу при дорозі в неволю попався.
Що узяли козаченька в велику неволю,
Ой узяли в неволеньку, забили в кайдани.
Що в неділю до схід сонця усі дзвони дзвонять,
Молодого козаченька у кайданах водять.
Як забили у кайдани, ведуть перед пани;
Як привели перед пани, кайдани опали.
Ударились вражі пани об поли руками:
— Десь у тебе, козаченьку, отець-мати жива,
А що тобі, молодому, фортуна служила...
— Ой хоч жива, хоч не жива, у Бога просила;
Ой тим мені, молодому, фортуна служила.
— Десь-то тебе, козаченьку, уродила мати,
Що як станеш по камені, то й підкови знати.
Десь взялися молодиці, хазяйськії жони:
— Визволь, Боже, сіромаху із сії неволі!