Наступає чорна хмара

Наступає чорна хмара,
А другая синя,
Не заступить син за батька,
А батько за сина.
Женуть батька в степ косити,
Сина молотити,
Третю дочку-паняночку —
Тютюну садити.
А невістку з свекрухою
У лан жито жати.
Сіли вони обідати, —
Гіркий нам обіде!
Озирнуться позад себе,
Аж окомон їде.
Підїжджає окомон,
Канчук розпускає:
— Чому, чому, білозерці,
Усіх вас немає?
— Окомоне, добродію,
Що маєм робити?
Покидали малих діток,
Нікому глядіти.
— А я велю малих діток
В ставках потопити,
Та всім же вам, білозерцям,
В роботу ходити.
У нашої окомонші
Червона спідниця, —
Ой виходять білозерці,
Як сходить зірниця.
У нашого окомона
Сивая кобила, —
Ой побила білозерців
Лихая година.
У нашого Білозера
Червоная хустка, —
Остається в Білозера
Не ‘дна хата пустка.
У нашої окомонші
Уподовж мережки, —
Йдуть додому білозерці,
Як не видно стежки.