- Головна>
- Пісні>
- Соціально-побутові пісні>
- Наймитські та заробітчанські пісні
Наймитські та заробітчанські пісні
Наймитські пісні — тематичний цикл станової суспільно-побутової народної лірики, що відображає настрої, умови побуту і соціальний стан наймитів у селянських господарствах.
Список наймитських та заробітчанських пісень
- Із-за двора новенького
- А хазяйський син рано пообіда
- Брала дівка льон, льон
- Бувайте здорові, соснові пороги
- Вчора була суботонька
- Закувала зозулечка
- Ненько моя, вишня, чи я в тебе лишня
- Ой горе, горе з такою годиною
- Ой зацвіла калинонька
- Ой зійду на гору
- Ой матінко-зірко
- Ой піду я лугом
- Ой піду я понад лугом
- Ой чи воля, чи неволя
- Ой як наймали, вговоряли
- Ой, журавко, журавко
- Ой, хто не служив
- Чорна хмара в полонині
Опис жанру наймитської та заробітчанської пісні
Наймитські та заробітчанські пісні тематично поєднані з бурлацькими. В них теж ідеться про долю наймита, «що робить, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає». Бідняки, що домовлялися працювати на хазяїна певний строк, потрапляли в найтяжчу кабалу:
«Ой матінко-зірко, як у строку гірко —
звертається до матері дівчина-наймичка, — ні їсти, ні пити, ні сісти спочити...» У відчаї вона готова прийняти смерть: «ти, сира земелька, прийми отця й неньку й мене, молоденьку, щоб я не ходила, в наймах не служила, чужої роботи тяжко не робила...»
Наймита зневажають, називають «неробою», його годують цвілими сухарями, гонять після тяжкої роботи на полі ще й носити воду, пасти волів:
Приймай, жінко, з стола вареники,
Бо йде наймитище.
Постав йому вчорашнього борщу,
Нехай він похлище.
Але й це ще не найбільше горе, буває, що хазяїн спроваджує наймита в солдати замість свого сина: «Ой у лузі та при березі зацвіла калина... Не за кого піду я в солдати — за хазяйського сина!»
Наймитські та заробітчанські пісні тематично пов'язані з кріпацькими, чумацькими й солдатськими піснями. У творах пізнішого походження з'являються мотиви, що єднають їх з робітничим фольклором. Прикладом такого перехідного стану від традиційної селянської лірики до робітничого фольклору може служити пісня "Як наймали вговоряли". Маршований ритм, приспів (Ей, раз, два, люлі) взято із солдатської пісенності, зміст традиційний для соціально-побутової лірики,- це бідування строкарів, яким "хліба-солі не дали", а годували буряками. Але нове - у лексичних зворотах, запозичених з робітничого оточення, в оптимістичному, мажорному звучанні й вираженні відкритого протесту: "стягнем пана з подушок, возьмем його за петельки - оддай дєньги за копєйки".
Великий цикл складають заробітчанські пісні про еміграцію селян Буковини Галичини, західного Поділля і Закарпаття в кінці XIX поч. XX ст. до Америки. Покинувши рідну домівку і клаптик землі, що не міг прогодувати сім'ю, емігранти не завжди знаходили полегшення на чужині, яка часто "не одного господаря з торбами пустила".