- Головна>
- Пісні>
- Соціально-побутові пісні>
- Рекрутські та солдатські пісні
Рекрутські та солдатські пісні
Рекрутські пісні (також солдатські пісні) — пісні про важку службу юнаків у російській царській армії й у війську Австро-Угорської імперії.
Список рекрутських та солдатських пісень
- Бідна моя головонька
- В неділю раненько зозуля кувала
- В темнім лісі на камені
- Війна, війна — світ палає
- Задзвонили вночі ключі, понад море йдучи
- Закувала сива зозуленька
- Збиралися комісари під царські палати
- Налетіли гуси з далекого краю
- Наїхала старшина
- Ой горе, горе, не солдатськеє життя
- Ой ти, зоре та й вечірняя
- Ой у лузі при березі там калина стояла
- Ой у полі могила
- Пливе човен
- Сюди гори, сюди гори
- Тікай, сину, в Волощину, — не можна тут бути
- У неділю уночі
- Умер жовняр, умер, єму не дзвонили
- Чорна рілля заорана
- Штирнадцятий рік тяжкий настав
- Що за галас галасає
- Щось на мене люди ворогують
Опис жанру рекрутської та солдатської пісні
Рекрутські та солдатські пісні, як і чумацькі, мають багато спільного з козацькими піснями: в них звучить туга за домівкою, за ріднею, нарікання на долю; один з провідних мотивів — прокляття панам, які насильно оддали в солдати, офіцерам, які знущалися з новобранців; зображені картини кривавих боїв, страждань і смерть поранених, які ненавидять тих, хто затівав війну.
А хто хоче воювати,
Дай му, Боже, помирати!
Велику групу складають пісні про рекрутський набір: це були, як пише Г. Хоткевич, пісні “безпомічності, покірності всесильному режимові:
Ох, і то ж не маки —
То наші козаки,
Тож наші козаки,
Та все новобранці,
Що понабирали
В неділеньку вранці…
І дивний незвичайний хаос утворили ці звуки, перемішавшися зі стоном матерів, сумом батьків і риданнями покинутих дівчат”.
У піснях, створених на землях Західної України, що тривалий час була під владою цісарської Австро-Угорщини, також відбита трагедія рекрутів: незрозумілі порядки, чужа мова, чужа сторона, покарання, безкінечна муштра, а попереду кров, яку проливатимуть жовніри заради чужої вигоди. Для них служба — то страшна мука — бо “наші руки нігди того не робили, но сіяли та й орали, за плугом ходили”.
Найтяжча доля випадала біднякам, “бо багацькі гроші мають, то ся викупляють”, а сироти мусять відбувати повний термін, тому солдатські й рекрутські пісні сповнені скорботою, жалем, і часом підносяться до традиційних вершин.