Ой дала мя моя мати

Ой дала мя моя мати
За високі гори,
Не дала ми більше віна,
Лишень одні бджоли.

А бджоли ся розлетіли,
А я ся лишила,
Щоби мені лиха доля
Головку сушила.

Ой піду я до ненечка:
Дайте, неньку, воли,
Бо не зможу лихій долі
Вгодити ніколи.

Ой дав мені ненько воли
І батіг у руки —
Гони, гони, моя доню,
До своєї свекрухи!

Ой прийшла я додомочку,
Не встигла я сісти —
Вона мені ісказала:
— Неси в поле їсти.

А я ї ся запитала:
— Та де милий оре?
Вона мені ісказала:
— Най тя колька коле!

А я була молоденька,
Знала відповісти:
— А най того колька коле,
А хто варив їсти!

Та й дала-с ня, моя мамко,
Та й дала, та й дала,
Та як тоту конопельку
У болото впхала.

Та як тотій конопельці
У болоті гнити,
То так мені, молоденькій,
А з нелюбом жити.

Подивлюся на нивочку —
Пшеничка не жнеться,
Подивлюся на нелюба —
Серце моє рветься.

Бо в нелюба гірка губа,
Гірша полиночку,
Буде бити, зневажати
Чужу дитиночку.

Примітки

Останні два рядки кожного стовпчика повторюються двічі