Ой, налетіли голуби

Ой, налетіли голуби (2)
Та до бідної дівчини.

Та сіли-впали голуби (2)
Та й у дівчини на дворі.

Ой, вийшла дівка із хати (2)
Та голубоньків прохати.

— Ой, не гудіть, голуби, (2)
Та не клопочіть голови,

Бо я дівка молода, (2)
А бідна ж моя голова!

Ой, щось у лісі гукає (2)
То дочка матір шукає.

Ой, шукала, не знайшла (2)
Та заплакала та й пішла

Та найшла вона билину, (2)
То ж матусину могилу.

Ой, до могили припала (2)
І жалібненько розмовля:

— Ой, устань, ненько, пробудись, (2)
На дитя своє подивись!

Ой, устань, ненько-вишенько, (2)
Бо без тебе лишенько!

Ой, устань, ненько-роженько, (2)
Бо без тебе горенько!

Та чужа мати — не своя, (2)
Ой, жить мені несила!

Ой, візьми ж мене до себе, (2)
Бо нема життя без тебе!

— Ой, я не встану, не піду, (2)
Бо головоньки не зведу!

Ой, насипано, бач, землі (2)
Та все на груди на мої!

Ой, руки воском ізлиті (2)
Та не можу їх розняти!

Ой, іди, доню, де була, (2)
Та живи, доню, як жила!

Ой, корись, доню моя, тій (2)
Своїй матері новій!

— Ой, лучче, ненько, утоплюсь, (2)
А додому не вернусь.

Бо мачусі хоч корись, (2)
А вже ласки не дивись!