Ой по горах, по долинах

Ой по горах, по долинах
Пташечки літають...
Не зазнала, я розкоші,
Вже літа минають.

Чи я спила, чи я з’їла,
Чи гарно сходила?
Тільки мої всі розкоші,
Що гірко зробила!

Ой, вирву я з рожі квітку
Да пущу на воду:
— Пливи, пливи, з рожі квітко,
Аж до мого роду!

Плила, плила з рожі квітка,
На березі стала…
Вийшла мати воду брати,
Квіточку піймала.

Вийшла мати воду брати,
Квіточку піймала:
— Десь ти, моя дитинонько,
Три літа лежала?

Десь ти, моя дитинонько,
Три літа лежала,
Ой, що твоя з рожі квітка
На воді зів’яла?

— Не лежала, моя мати,
Ні дня, ні години, —
Попалася в лихі руки
Невірній дружині.

Тече вода із города
Край кореня дуба…
Нема ж мені одрадоньки
Од мого нелюба.

Тече вода із города
Край синьої м’ятки…
Сушать мене, в’ялять мене
Мої недостатки.

Ізсушили — ізв’ялили,
Як тую билину, —
Ніхто мене не жалує,
Бідну сиротину!