У неділю рано

У неділю рано,
Як сонечко грало,
Виряджала мати дочку
В чужу стороночку.

В чужу стороночку,
Між чужії люде,
— Ой, хто ж тебе, доню моя,
Жалувати буде?

— Пожалують, мамо,
Мене добрі люди:
Робитиму, годитиму,
Добре ж мені буде.

— Коли ж тебе, доню,
Сподіваться в гості?
— Як виросте у світлоньці
Трава на помості. —

Росла трава, росла
Та й похилилася;
Ждала, ждала мати дочку,
Та й зажурилася.

Росла трава, росла
Та й посихать стала;
Ждала, ждала мати дочку,
Та й плакати стала.

Ой немає дочки
З чужої стороночки,
Та нікому на чужині
Виськать й головочки.

Ой на горі корчма,
Під горою вишня,
Туди ж моя родинонька
Пити-гуляти вийшла.

Вона п’є, гуляє,
Мене вспоминає:
— Ой, де ж наша безщасниця,
Що до нас немає?

Ой, чи її вбито,
Чи в полон узято,
Ой, чи її світ не вільний
Ні в будень, ні в свято? —

Ой, її не вбито
І в полон не взято,
Та тільки їй світ не вільний
Ні в будень, ні в свято.

Примітки

Останні два рядки кожного стовпчика повторюються двічі