Закувала зозулечка

Закувала зозулечка
В стодолі на розі,
Ах, не їдному строкарові
Н’доїло в дорозі.

Закувала зозулечка,
Та й кує, та й кує,
Позволь, мати, розказати,
Як строкар бідує.

Засвистала машиночка,
Треба рано встати,
Вже десята годиночка —
Нема що снідати.

Нема, нема та й не буде,
Воно так і буде,
Сякий-такий ватажина
До роботи будуть.

Сякий-такий ватажина,
Ще й чобіт не має,
Йа бідного строкарика
Нагайкою крає.

Молотила машиночка,
Молотила пшениченьку
Та начала й жито
Не їдного строкарика
Затягнула вбито.

А в неділю бардзо рано
Вже до церкви дзвонять,
Йа бідному строкарові
Дубовину роблять.

Плачуть мами за синами,
Жінки за мужами,
А дівчата й молодята
За кавалірами.

Закувала зозулечка,
Та й кує, та й кує,
Позволь, мати, розказати,
Як строкар бідує!

Засвистіла машиночка,
Гонять до роботи,
Вже десята годиночка —
Нема що снідати.

Ой вже ж тому, ой вже ж тому
Та й півтора року,
Як убрали строкарика
В Кашула на строку.