Ой у лузі при березі там калина стояла

Ой у лузі при березі там калина стояла,
Ой там мати свого сина у солдати виряджала:
— Іди, іди, мій синочку, да й за батька старого,
Дадуть тобі, мій синочку, да й коня вороного.
— Лучче ж мені, моя мати, да й пшениченьку жати,
А як мені, моя мати, да й на коні роз’їжджати.
— Іди, іди, мій синочку, да й за неньку стареньку,
Дадуть тобі, мій синочку, да й шабельку новеньку.
— Лучче ж мені, моя мати, да й пшеницю косити,
А як мені, моя мати, цю шабельку носити.
— Іди, іди, мій синочку, да й за рідні сестриці,
Дадуть тобі, мій синочку, по казармі походити.
— Лучче ж мені, моя мати, да й у полі орати,
А як мені, моя мати, по казармі походжати.