Ой у полі могила

Ой у полі могила
З вітром говорила:
— Повій, вітре буйнесенький,
Щоб я не чорніла!

Ой, щоб я не зчорніла,
Щоб я не стемніла
Щоб на мені росла трава,
Повище коліна.

Росла, росла травиченька
Та й посихать стала,
Ждала мати з війська сина
Та й плакати стала.

— Сизокрилий орле,
Високо літаєш,
Чи далеко мого сина
У війську видаєш?

— Чи ж то твій син, мати,
В чистім полі гуляє?
А вже йому чорний ворон
Та й у головоньці ськає.