Тікай, сину, в Волощину, — не можна тут бути

Тікай, сину, в Волощину, — не можна тут бути:

Пописали комісари всіх нас у некрути.

Пописали, пописали, палети роздали,

Та щоб наших некрутиків в середу забрали.

В середу забрали, в четвер пов’язали,

А в п’ятницю дуже рано в Каменець оддали.

Ой Каменець, славний город, покопані шанці,

Ой там лежать поковані наші новобранці.

— Ой пане наш, пане князю, ой маєш ти гроші,

Чом не їдеш до цариці да її не просиш?

— Шкода, хлопці, шкода, хлопці, да за вас просити

Пописали дрібні листи, щоб вас привозити.

— Ой пане наш, пане князю, ой маєш ти волю;

Не давай нас, бідних сирот, в такую неволю.

Которії багатії — себе викупляють,

Наймитами, сиротами повки наповняють.

Ой у лісі край розмаю зацвіли орішки, —

Туди гнали некрутиків до Хотина пішки.

Летить орел через море, — ой дай, море, пити,

Ой так тяжко некрутикам в тім війську служити.

Лучче б тобі, мати, малим поховати,

Ніж у тії нещаснії некрути оддати.