В неділю раненько зозуля кувала

В неділю раненько зозуля кувала,
Ой то не зозуля, то рідная мати,
Ой то не зозуля, то рідная мати,
Вона проводжала сина у солдати:
— Ой сину мій, сину, іди, не барися,
Через три годочки додому вернися. —
Через три годочки пише син листочка:
— Ой мамо, мамусю, чужа стороночка.
Ой якби ти знала, яке мені горе,
То ти б переплила через синє море.
За синєє море, за довгії ріки,
Ой мамо, мамусю, пропав я навіки.
Ой коли б ти знала, в якій я неволі,
То ти б передала горобчиком солі,
Горобчиком солі, синичкою хліба,
Ой коли б ти знала, яка мені біда.
— Я ж думала, сину, тебе оженити,
А ти пішов, сину, у військо служити.
Я ж думала, сину, невістки діждати,
А ти пішов, сину, у військо страждати.
Я ж думала, сину, що то ворон кряче,
А то за тобою дівчинонька плаче.
Я ж думала, сину, що то скрипка грає,
А то за тобою дівчина вмирає.